27

П'ю вино. В Україні вже дев'яте. Хотілося б написати щось коротке і забути, а не от єто всьо, як я зазвичай роблю.

Останній раз пила вино з Тетяною - моїм тренером по фігурному катанню. Вона любить червоне вино, а я не дуже, але зараз п'ю теж червоне, бо збиралася зробити глінтвейн, але ліньки.

Майже не була сьогодні наодинці, тому не дуже страждала своєю типовою для дня народження меланхолією.

Прикольно, що хтось згадав про моє день народження, я навіть не дуже очікувала.

Намагаюся перекладати фанфік по Геньшину, заодно дивуюся, наскільки літературно я пишу російською. Переживаю, що не зможу так писати українською, але зрештою це все ж навички. Одні нейрони пов'язуються з іншими, і вуаля - ти запам'ятовуєш нові слова.

Я все ще довіряю Кінгу з його "щоб стати письменником, треба лише багато читати і багато писати". Ще кумедно, що коли перекладала, англійські слова згадувалися швидше.

Можливо, варто при наявності вільного часу перекласти і на англійську.

Потроху вливаюся в коло української літератури - дивилася інтерв'ю з Кедруком, і зареєструвалася на гудрідз. Завжди кажу собі залишати більше відгуків на прочитані книжки, бо зараз не пам'ятаю, які враження залишила по собі якась книжка.

Наприклад, десь на першому курсі ми з Марією читали Золотий Храм - пам'ятаю, що мені книжка дуже сподобалася, і взагалі справила враження, але тепер взагалі не пригадаю, про що вона.

Ще з цікавого, коли перекладаю слова, то користуюся контекстними перекладачами - типу, воно каже як речення звучить російською зі словом, яке мені потрібно, а навпроти - українською. Так ось, там мені сподобався максимально рандомний уривок, і я полізла шукати його в інтернеті.

Там це виявилася книжка Гудкайнд Террі - "Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви". І її немає ніде.

Просто ніде.

У нас в української Вікіпедії на цю книжку навіть сторінки немає, при чому що це якийсь суперпопулярний письменник був у 90ті в Америці. Ну, до нас не дійшов.

Український переклад - з російської, максимально кустарний, але я знайшла всі десять книг (бо як зрозуміло з назви, якщо є третє правило чарівника, і це серія, то десь знайдеться і перше) і звантажити їх - страх який, безкоштовно - бо коштовно ніде нема. Якщо дуже сподобається, спробую знайти англійською в Канаді.

Це фентезі, а мені треба багато читати фентезі, щоб писати нормальне фентезі. Оу вел.

Ще, з того, що в мене зараз є на прочитання це "Все золото твоїх снів" - такий собі навіть не магічний реалізм, а щось між фентезі і містикою, рване, соковите - мова мені дуже подобається. Якщо у "Дочці Чарівниць" я виписувала окремі слова, то тут виділяю цілі речення.

Думаю, треба купити на олх паперову, бо ніде окрім як там нічого не знайшла.

Ще побачила, і думаю перечитати "Деміана" - Гессе. Він колись справив на мене таке глибоке, паралізуюче враження - таке, що ти закриваєш книжку, і ще деякий час сидиш мовчки.

Я пам'ятаю тільки декілька подібних епізодів в своєму житті - один з них, коли вдома у Гірнику я ще школяркою сиділа вночі за кухонним дерев'яним столом з залізною каймою - відчувала її холод, і довго підвисла над кінцем Бредбері " 451 градус за Фаренгейтом". Така яскрава картинка в голові.

Тому, мені цікаво, яка буде реакція на перечитування.

Про двадцять сім... Не знаю, якимось чином я собі завжди здавалася старшою - все ще пам'ятаю метафору, що насправді мені сорок, а я повернулася в двадцять плюс погуляти.

Зараз - відчуття часу просто пропало - і я в цьому часі, як якась "річ в собі". Залишилося лише здивування, що мені все ще так мало років, а люди живуть так довго. Звичайно, якщо їх не вбивають росіяни.

____________

Ну ось, подзвонила Марії, напилась вина і забула опублікувати допис. Тому, публікую сьогодні.

А це мені мама прислала фотку, каже, мені тут десь п'ять.