Сьогодні вперше з 24 лютого зробила собі какао. З 24 - просто як найбільш точна дата відліку, тому що какао зазвичай приходить до мене восени, разом з корицею (або цинамоном, як вже кому подобається), пледами і найчарівнішим відчуттям, коли холодні пальці торкаються теплої кружки.
Взагалі, я почала варити какао коли в гуртожитку на п'ятому курсі нарешті опинилася серед адекватних сусідок. Дуже давно, одразу після мого переїзду до гуртожитку в Києві, а це сталося аж у 2014, мама вислала мені алюмінієву каструлю - з всемогутньої категорії "яку не шкода", і яку вдома використовували під картоплю.
З того часу та каструля мандрувала зі мною з кімнати у кімнату, бо в гуртожитку нас переселяли по два рази на рік, з речами, валізами і ще безліччю дрібного мотлоху, який хочеш-не-хочеш, а збирався десь поза свідомістю власника.
Так ось на п'ятому курсі, через моє неосяжно велетенське небажання готувати, єдине призначення тої каструлі зводилося до глінтвейну і какао.
Зазвичай у кімнаті збиралася дівоча компанія, за теревенями швидко летів час.
Моя осінь 2022 у Кракові, каструля давно канула у Леті, дівчата пороз'їжджалися хто куди, а я досі пам'ятаю аромат, і ще, як вони дякували приймаючи з рук до рук паруючі кружки.
Ось така коротенька ностальгія.
Kommentarer