Коли Атрей ще щеням постійно підбирав їжу з підлоги, я почала багато читати про собачу психологію і причини того, чому вгодовані пси так вмотивовані жерти якусь дічь. І тоді, хтось написав, що пес, навіть знаючи, що це заборонено, не в змозі відмовити собі в радості знахідки чогось цінного, чогось що він вполював і знайшов сам.
Трохи дивна аналогія, але приблизно такі ж собачі емоції виникають в мене, коли я стирчу годинами в книжкових магазинах, намагаючись знайти щось ніби секретне, не розрекламоване, щось таке вагоме, про яке ніхто окрім мене не знає, і, нарешті, забере мій час, мене - звідси, поглине мене і не віддасть назад.
І навіть зараз в Канаді я примудрилася знайти пару таких книжок, одну ж яких зараз з важчелезною сумкою тягну додому.
Потішно, що останній рік я більше вибираю, ніж читаю, а хотілося б навпаки. Багато моїх подорожей закінчуються походами в книжкові - і замість загоряння на пляжах або милування шедеврами міського зодчества, я незмінно звертаю у темні провулки з непринадними ларками букіністів або показними вивісками великих книжкових магазинів.
Сумно, що мене взагалі не приваблюють бібліотеки - дуже б хотілося витрачати менше грошей на паперові моноліти, але навіть тут в Канаді, де бібліотека є центром розвитку і літературних подій, ці заповнені народом будівлі викликають в мені майже відразу.
Думаю, я б набагато охоче посиділа у кутку закинутої бібліотеки на Русановці.
Повертаючись до книги, купила сьогодні "The other sity". Взяла навмання, навіть не читаючи, майже з ввічливості. У мене сьогодні було трохи часу, тому зайшла в магазин під назвою "Little Sisters Bookshop", який є чим завгодно, але не книжковим магазином.
Це із серії, ті хто знають - ті знають, бо я коли вперше там побувала, то була трохи ем... здивована.
Тоді вперше я так нічого і не взяла, але на цей раз, намагаючись не дозволити очам зіслизнути із трьох куцих книжкових шафок де інтимні артбуки та біографії стоять вперемішку з маленькими пухнастими ведмедиками запакованими в SM-атрибутику, щільно вдивлялася в книжки, намагаючись знайти щось своє.
Але прошерстивши полички здалася, і покликала продавця. Дуже криво пояснила що саме шукаю, бо це і українською важко описати. Він попросив приклад, і, розфокусовано дивлячись на тіщоьрти з веселками і аксесуари різного призначення гарно запаковані в рожеві глянцеві коробочки, я, як не дивно, назвала йому Маленького Принца Сент-Екзюпері. "Ну ви розумієте, стиль такий специфічний". Косо-криво ми зійшлись на "raw writing style".
Він дістав мені парочку всілякого різного, але щось було занадто підліткове, щось неактуальне саме для мене, а потім він розгорнув "The other city", і щось в мені клацнуло від опису.
Це цікава тема, що насправді спокушає нас купувати книжки з першого погляду: чи то була гладенька незрозуміла обкладинка, що так відрізнялася від інших "популярних" книжок? Чи то підпис авторки, чи якісь певні гачечки в описі, де вони кажуть "While writing (music), Tracy perceives how the past reverberates into the present, how a body is a time machine, how there is power in refusing to dust the past with the powdered sugar, and how seedling beging to slowly grow in empty spaces after things have been broken open".
Тобто: "Під час написання (музики) Трейсі відкриває для себе як минуле відзеркалюється в сьогоденні, як тіло є машиною часу, яка є сила у відмові присипати минуле цукровою пудрою, та як насіння починає повільно рости в порожнечі залишеній на місці наживо зламаного."
Читаю цю книжку потроху і насолоджуюся, бо читається вона як жива прохолодна вода, яку п'єш зі складених долонь. Потім ще поперекладаю цитат, але поки ось посилання на гудрідз.
Comments